Неділя, 05.07.2020, 15:59

Собківський НВК - Вперед за знаннями!!!

Меню сайту
Календар
«  Липень 2020  »
ПнВтСрЧтПтСбНд
  12345
6789101112
13141516171819
20212223242526
2728293031
Наше опитування
Чи може дощ йти два дні поспіль
Всього відповідей: 4
Міні-чат
200
Статистика

Онлайн всього: 1
Гостей: 1
Користувачів: 0

Духовне життя краю

У 1870 році в селі була зведена дерев'яна церква, яку освятили в ім'я Параскеви. Дзвіницю теж поставили дерев'яну, але на кам'яному підмурку. За офіційними даними, казенних дотацій на будівництво не виділялось, а всі кошти для спо¬рудження церкви були зібрані мешканцями села. Вартість будівельних робіт скла¬дала 3 200 рублів. Збудована тоді Параскевська церква діяла і в XX столітті. Можливо до неї була ще давніша, та відомостей про неї ми не маємо. Парафія була нештатною і не великою, але не бідною. "Нештатна" - означало те, що церковний причт не одержував казенної платні, а утримувався виключно парафіянами. Одним з основних джерел його прибутків була церковна земля, її площа у 1894 році складала 26 дес. 2 240 саж,, а у 1913 році - 27 дес. 336 сажень. "Кружечных доходов" у 1913 році було зібрано теж 400 рублів. Ще одним джерелом утримання причту були відсотки від розміщених у державному банку капіталів. Так, з 4 квітня 1884 року 4 % річних виплачувалось із 500 рублів, А 23 жовтня 1886 року було вкладено 1 700 рублів і 12 грудня 1897 року - ще 1500 рублів, тобто' церковному причту виплачувались (починаючи з 1898 року) відсотки із 3 700 рублів. Вкладників цих сум виявити не вдалося (а може вони і не афі¬шували своїх імен?), але їх наявність засвідчує існування доброчинників, які вносили кошти на храм та його служителів. Відносно чисельності парафії маємо такі статистичні дані. У 1894 році парафіян чоловічої статі налічувалось 448 осіб, а у 1907 році - 581 особа. У 1910 році всіх православних мирян у Собківці було 1 223 особи (607 чол. і 616 жін.), а до 1913 року їх чисельність зросла до 1 308 осіб (648 чол. і 660 жін.). На території парафії налічувалось 250 дворів. З них 2 належали духовенству, 2- міщанам і 246- селянам. Цифровий вимір цих категорій мешканців Собківки виглядав так: 7 осіб духовного стану, 20 міщан і 1 281 особа селянського стану. Іновірців у селі не було і всі його мешканці утворювали православну парафію. Духовні потреби парафіян задовольняв церковний причт, що складався із священика і псаломника. Персоніфікувати склад причту 70-х і 80-х років XIX ст. не вдалося. Маємо відомості про кліриків Параскевської церкви лише з початку 90-х років. Саме тоді, 18 вересня 1890 року висвячений на священика с Собківки був Андрій Порфирович Молчановський. Він був сином протоірея Порфирія Никифоровича Мол чановського, який теж походив із священицької сім'ї. Тобто ця священицька родина мала глибоке коріння і Андрій Молчановський успадкував добрі її традиції. Духовну освіту він здобув у Київській семінарії, яку закінчив у 1887 році. Київська Єпархіальна Училищна рада призначила молодого Молчановського учителем церковнопарафіяльної школи в с. Полянецьке Уманського повіту, де служив його батько. Провчителювавши три роки, Андрій Порфирович отримує дозвіл на прийняття священства і Преосвященний Анатолій, єпископ Уманський, вікарій Київської єпархії висвятив його в священика Параскевської церкви. Упродовж 1890-1907 років Андрій Молчановський служив у Собківці. Там у них з дружи¬ною Параскевою Прокопівною, яка була донькою відомого на Уманщині свяще¬ника, протоірея Прокопія Павловича, народилося четверо дітей (Леоніда, Зіно-вій, Анна і Галина), там він отримав перші нагороди за сумлінну службу, там відбулося його становлення як авторитетного і відомого священнослужителя. Так, перші десять років його служби на собківській парафії були відзначені у 1900 році: за резолюцією Його Високопреосвященства Митрополита Київського і Галицького від 26 квітня за № 9301931 Андрія Молчановського нагородили на¬бедреником. В 1904 році' його обрали депутатом 1-го округу, а 27 січня 1906 року послідувала друга нагорода - скуфія. В наступному 1907 році о. Андрій отримав призначення духовного слідчого 1-го округу. Та в тому ж 1907 році, 19 жовтня його перевели в с Нестерівку на парафію тестя Прокопія Павловича. (Докладніше див. по с. Полянецькому З 16-го листопада 1907 року собківську парафію очолив Михайло Зіновійович Гов'ядовський, який до переводу у Собківку служив у с Заячківці. Маючи учительський стаж з 1891 року і священицький з 1894 року, він відразу зареко¬мендував себе з найкращого боку і вже 31 березня 1908 року отримав призна¬чення члена Будівельного комітету 1-го округу. У1910 році о. Андрію виповнив¬ся 41 рік, він був одружений і мав четверо дітей, троє із яких навчалися в духов¬них закладах. Псаломником з ним служив Іоанн Костянтинович Сиротинський. У 1909 році він був висвячений у сан диякона, мав учительський стаж з 1886 року, виховував п'ятеро дітей, троє з яких здобували духовну освіту. Та 4 лютого 1911 року Іоанна Сиротинського перевели на священицьке місце в с. Розважев Радомишльського повіту. А 22 квітня 1911 року на вільне псаломницьке місце прислали псаломника із с. Кодаки Васильківського повіту Петра Винникова. Псаломник Петро Кононович Винников народився 1878 року в сім'ї псаломника. У 1893 році закінчив Києво-Подольське духовне училище і учителював спочатку в Київському повіті, потім - у Васильківському. В 1899 р. він став псаломником в Черкаському повіті, а в 1903 році він служив в с. Кодаки Васильківського повіту. В1905 році він навчався на псаломницьких курсах у Києві, а потім продовжував службу в с. Кодаки, звідки і був переведений в Собківку. Був одружений на доньці священика і мав троє дітей (Таїсія, Зінаїда і Василій). Удвох із священиком Михаїлом Гов'ядовським вони і складали увесь причт Параскевської церкви. Для о. Михайла 1912 рік був останнім роком перебування у Собківці, так як 14 березня 1912 року він був нагороджений скуфією, а 26 вересня того ж року його перемістили у с. Коржову. З 20 листопада 1912 року священиком у Собківці був Василій Володимирович Любанський. Він народився 5 березня 1887 року в сімї диякона, а духовну освіту здобув в Київській семінарії. 31-го вересня 1908 року учителював у Таращанському повіті, а з 1-го вересня 1909 р. до 16 січня 1911 року - в с. Глибочок Уманського по-віту. 31-го вересня до 4 грудня 1912 року він був учителем 2-кпасного земського училища с. Юшкова-Рога Таращакського повіті. 4 грудня 1912 року Преосвященний Никодим, єпископ Чигиринський, вікарій Київської єпархії висвятив його на священника Параскевської церкви с. Собківки. Дружиною Василія Любанського була донька диякона Анна Петрівна. Під опікою священика Василія Любанського діяла парафіяльна школа. Вона знаходилась у пристосованому приміщенні, так як власного не мала. За даними 1913 року, в школі навчалося 56 хлопчиків та 12 дівчаток. ( Матеріал взято з книги „Православне духовенство Уманщини”.) Регігійне життя православної церкви великомучениці Параскеви с.Собківка Сільська громада с.Собківка протягом всього часу існування православної церкви, до речі збудованої за кошти виключно громади, піклувалась за належний її стан. Саме відповідальність віруючих зберегла церкві її первісний вигляд до наших днів. Бережне ставлення не випадкове, це наслідок давніх традицій, волелюбних нащадків козацьких родин, які як відомо з історії козацтва, завжди були православними віруючими. В післявоєнні роки, за тотального атеїзму, жителі Собківки не відступали від традиції духовності. Церква працювала, виконуючи важливу місію душевної підтримки та очищення. З навколишніх сіл багато людей у великі християнські свята, в потребі хрещення дітей, чи духовної підтримки мудрого священика, добирались до одної з небагатьох постійно працюючих церков в с.Собківка. Жителі села розповідають, що батюшка Петро Семенович Макодзеба (який працював у 60-х 70-х рр.) багатьом допомагав особливими молитвами, які знімали плаксивість у дітей, діяли заспокійливо. З літа 2008 року старостою церкви був обраний житель с.Собківка Кодруль Іван Дмитрович. За період його роботи активізувалась діяльність, направлена на покращення як духовних справ, так і ремонту церкви. Віруючі організували репетиції духовного хору –„пєвчої”. Навчали „пєвчу” віруючі, ветерани праці, пенсіонери Цимбалюк Антоніна Михайлівна та Устенко Валентина. Репетиції проводили у Тьотченко Марії Яківни, Устенко Катерини та Шапоренко Меланії Семенівни. Влітку 2008 року померла віруюча Цимбалюк А.М. „Пєвча” в складі Устенко Катерини, Несторенко В., Шапоренко М.С., Тьотченко М.Я., Кодруля І.Д. склались грішми, щоб допомогти рідним на похорон. „…Цього ж літа на Великдень було освячено новий Хрест при в’їзді в село, який зробив і поставив Кодруль І.Д. В роботі йому допомагали – син Дмитрик Віталій, Дубін В’ячеслав Мик., Авраменко Сергій Я. Дерево на хрест дав дядько Дмитрика Віталія – лісник. Староста організував і провів заміну електропроводки в приміщенні церкви, купив світильники, лічильник і інші деталі. До заміни електростовпів було залучено допомогу підприємців м.Умань...”. Це рядки із записів книги парафіян. Багато записів про благодійність громадян зроблених лише за один рік. Всього пожертви склали суму більше 1000 гривень не рахуючи пожертв у вигляді підсвічників, ваз, коврів, вишитих рушників, тюлі на вікна церкви, крісла у вівтар, лави для прихожан та ін. Найбільшу допомогу у коштах надав Петришин В.І., уродженець с.Собківки, у якого прадід був дяком у Собківській церкві. Багато людей допомагали своєю працею в роботі по ремонту церкви. Серед них Дмитрик Віталій, Козлов Ігор, Мазуренко Сергій, Зубков Тимофій,Устенко Юрій Іванович та ін. Допомагав також підприємець Драченко В.В.у якого було придбано ел. проводку та „зливи” для даху церкви. Слід відмітити дарунок Крячок Євгенії Василівни ( 8 вишитих рушники на образи) та ще багато інших добрих справ собківчан, які можливо не всі тут згадані. Батюшка Сергій, бере активну участь безпосередньо і в роботах ремонтних, і в благодійній діяльності, жертвуючи кошти церкві. В наш час не припиняються роботи по оновленню церкви, що дає можливість не втрачати її привабливого вигляду.